олокост мав набагато глибший вплив на східноєвропейське суспільство, оскільки у цьому регіоні, де жила впродовж століть більшість європейських євреїв, фактично і відбулося їх німецьке масове вбивство. Східноєвропейські суспільства та нації були жертвами не лише злочинів під час німецької окупації, а й радянських, комуністичних злочинів. Цей різний досвід також викликає питання: наскільки Голокост насправді може бути єдиним негативним посиланням на міжнародну мораль і чи не слід включати сюди також радянські злочини?
продовж післявоєнних десятиліть, але особливо в 1980–1990-х рр., Голокост став центральним “символом історії 20-го століття” (Дан Дінер), “автографом століття” (Юрґен Габермас) і центральною точкою відліку міжнародної моралі. Приблизно в 2000 р. Голокост був описаний як перший і найважливіший елемент глобальної історичної пам’яті.
У будь-якому разі, на той час він набув центрального значення як транснаціональне місце пам’яті для “західного світу” у більш вузькому сенсі. Це була центральна негативна точка відліку для вимоги поваги до прав людини, застереження від утисків і дискримінації груп меншин, а також для вимог компенсації за несправедливість у минулому.
На цій основі Даніель Леві та Натан Шнайдер, серед інших, у 2001 р. стверджували, що пам’ять про Голокост стала “новим європейським основоположним моментом” після закінчення “холодної війни”, і могла стати центром спільної європейської пам’яті.
Це стало результатом тривалого процесу зміни пам’яті зі специфічними національними елементами та інтерпретаціями, але також зі спільними рисами. Однією спільною рисою стало те, що пам’ять про Голокост викликала критичні питання у більшості європейських країн, а також у країнах за межами Європи щодо участі місцевих жителів у переслідуванні євреїв або про те, чи можна було щось зробити більше, аби їх урятувати.